воскресенье, 7 апреля 2013 г.

Спокута Віктора Кочубея перед Україною за свого предка Андрія.

Саме так подавали входження до уряду Скоропадського одного з нащадків князя Василя Васильовича Кочубея.

Василий Васильевич Кочубей вспоминал об этом: 
 
«...На войне я впервые увидел Скоропадского 6 августа 1914 г. во время Каушенского боя. Никогда не забуду этого момента! Когда цепи нашего 3-го эскадрона, в котором я был младшим офицером, вышли около Цу-Опелишкен на шоссе Краупишкен-Мальвишкен, я увидел генерала Скоропадского, который стоял, несмотря на сильный огонь германской пехоты и артиллерии, во весь рост и, будучи старшим из начальствующих лиц на этом, самом горячем участке боя, руководил всеми перемешанными между собой частями полков первых бригад 1-й и 2-й гвардейских кавалерийских дивизий. Бесстрашие генерала произвело на меня тогда очень сильное впечатление. Выделяясь своей высокой фигурой среди окружающих его, он спокойно и хладнокровно отдавал приказания и, занятый наблюдением за развивающимся боем, не замечал, казалось, опасности.»


Представители украинской дипломатической миссии в Берлине, 1918 г. Крайний слева - Палтов, Александр Александрович, товарищ министра иностранных дел, в центре - адъютант ГетманаКочубей, Василий Васильевич, крайний справа - премьер-министр Федор Андреевич Лизогуб
Строились на основе ратификации Брест-Литовских соглашений. Имели существенное значение:
галицийский вопрос: тайное соглашение с Австро-Венгрией о создании коронного края на землях Восточной ГаличиниХолмщины и Буковины - аннулировано в июле 1918 г.;
поставки продовольствия и товаров государствам-протекторам;
инциденты, связанные с действиями войск Центральных держав на Україна.

четверг, 4 апреля 2013 г.

Бузкова яма в Диканьці



Адреса:
Україна, Полтавська обл.,
Опис:
Ніде в світі немає такої, як у Диканьці цікавою пам'ятки, як Бузкова яма. Закладений В.П. Кочубеєм у 20-х роках XIX ст. в кар'єрі глибиною до 5 метрів, де добувалася глина для цегельного заводу, Бузковий гай площею 2 га, з часом став унікальною пам'яткою садово-паркового мистецтва. І досі живе в народі пов'язана з цим гаєм історія.
Було у впливового державного діяча князя П. Кочубея тринадцятеро дітей. Одна дочка Ганна тяжко захворіла і вилікувати її нічим не могли. Лікарі порадили просто її вразити чимось незвичайним, чимось з дивовижною красою. Багатий батько велів засадити вже непотрібну після закриття цегельного заводу величезну яму кущами бузку різних сортів, привезених з-за кордону і розбити алеї, поставити альтанки. Навесні, коли все зацвіло, привезли до гаю згасаючу Ганну. Бузкова яма справила неповторне враження. Змучена юна Ганна повеселіла, їй стало краще. Але відцвів бузок, і разом з в'янучими квітами зів'яло життя молодої дівчини. А Бузкова яма залишилась, щоб кожної весни наповнюватися неповторними запахами і солов'їними мелодіями, щоб своїм існуванням зцілювати і веселити людей. А зараз кожен рік в Бузковому гаю проходить співочий фестиваль.