воскресенье, 18 ноября 2012 г.

Український живопис. серія 8.поч.18 ст. (з відступами). Лівобережна Україна мати Мазепи і Кочубеї


Ельф
Мати. Марина Мазепа. в дівоцтві Мокиєвська. В схимі Марія Магдалина.

близько 1624 року, на Білоцерківщині, Річ Посполита — 1707 рік, Київ,
імовірно була похована на території Києво-Печерського Вознесенського дівочого монастиря) — ігуменя Києво-Печерського Вознесенського і Глухівського Успенського дівочих монастирів, мати гетьмана України Мазепи Івана Степановича, основоположниця прикладного мистецтва — шиття золотими та срібними нитками церковного одягу і ікон.

Походила з шляхетського роду, батько і брат - старшини у війську Хмельницького. Загинули в боях з поляками.
Мала двох дітей - Івана і доньку Олександру.
Була високоосвіченою жінкою, брала участь у політиці.

Після так званої "зради" Мазепи, цар Петро наказав ліквідувати монастир, де ігуменею за життя була матір Івана Степановича. (дріб'язковий був цар).

В 2012 році було оголошено, що під час археологічних розкопок на території Арсеналу знайдено масове поховання монахинь цього монастиря, можливо серед них є і могила Марини Мазепи. Але для того, щоб встановити це точно потрібні додаткові наукові дослідження, а на них гроші - так що, можна сумніватись, що вони будуть проведені.

За деякими припущеннями Марина Мазепа зображена в образі княгині Ольги в "капелі Мазепи" в Софії Київській.
... я і вважаю, що тут в образі князя Володимира прославляється гетьман Іван Мазепа, замовник цієї капели. А в образі Ольги — мати гетьмана Марія Магдалина Мазепина. Княгиня Ольга зображена в одязі знатної української жінки часів Мазепи. Причому зображено як мироносиця: у лівій руці тримає посудину з миром — символ духовного зцілення, а правою витончено підносить його кришечку. Як прославили Марію Магдалину Мазепину в образі Ольги? Через її святу патронесу. Адже мати гетьмана Мазепи носила ім'я рівноапостольної мироносиці Марії Магдалини. У даному разі стінопис Софії повторює іконографічний тип Марії Магдалини Метсіса, тільки в нього рівноапостольна мироносиця одягнена в сучасний йому європейський одяг. Тобто ми маємо унікальний зображення княгині Ольги часів Мазепи. Рівноапостольні Володимир і Ольга — прообрази-покровителі гетьмана — «нового Володимира» і його матері — «нової Ольги», адже вони обидва дуже багато зробили для Церкви.. (Нікітенко)"
Вівтар капели Мазепи..Софія Київська. Олійний живопис. XVIII ст. фрагмент.
Княгиня Ольга біля урни з прахом Ігоря.Софія Київська. Успенський вівтар. Олійний живопис. XVIII ст
На жаль, зображень більшого розміру мені в усьому гуглі знайти не вдалось:(

Мотря Кочубей. Останнє, фатальне, кохання Івана Мазепи.
«Моє серце кохане! Сама знаєш, як я сердечно, шалено люблю Вашу милість, ще нікого на світі не любив так»,
"Моє серденько, мій квіте рожаний!
Сердечно на теє болію, що надалеко від мене їдеш, а я не можу очиць твоїх і личка біленького видіти; через сеє письмечко кланяюся, всі члонки цілую любезно. -
 такі записочки писав старий Іван Мотрі і кидав в "поштовий ящик - дупло дуба.:)

А ось такою бачив Мотрю Ілля Рєпін

Легенда про Марію-черницю у переказі письменника М. Лазорського:

"Недалеко від Полтави розкинулось старе село Пушкарівка. З лівої руки слався широкий Ромоданів шлях просто на Січ, З правої руки, на горбах, височів жіночий монастир з церквою святого Вознесіння. Колись у цьому монастирі жила й тут померла мовчазна й вельми побожна черниця Марія, в мирі Мотрона Кочубей. Після загибелі батька вона взяла шлюб з однодумцем славного гетьмана Мазепи старшиною Чуйкевичем. 3 ним разом пішла на заслання в Сибір. Там і закрила йому очі, а сама повернулася до Гетьманщини. Скоро й узяла великий постриг. Неговірку сестру Марію знала вся округа: вчила вона святому Письму і малих і старих, лїкувала хворих, допомагала вбогим і сиротам, гаптувала покрівці й щиросердно молилась за замучених та безневинно убієнних. Нею опікувалась полкова старшина, але все ж наглядали й московські резиденти. По смерті тихої черниці скриньку з листами від різних достойників та листами Мазепи й коштовними перлами мати-ігуменія передала в с. Жуки, де жили родичі небіжчиці. Прах вельможної черниці поховали на цвинтарі біля монастиря".

Портрет Василя і Марфи Кочубеїв - брата і невістки Мотрі поч.XVIII ст.

Портрет В.Л.Кочубея (батька Мотрі), страченого. Роботи Тараса Шевченка.

Про роботу Шевченка над портретом Кочубея пише Б. Г. Суханов-Подколзін: «Помнится, что однажды я нашел Тараса Григорьевича в большой суете. Он собирался писать масляными красками портрет известного Кочубея, по заказу одного из его потомков... По поводу того же Кочубея, один из уроков прошел в том, что мы, забравшись на какую-то огромную академическую не то кладовую, не то чердак, рылись в целом хаосе запыленных старых картин, чтобы разыскать какие-то портреты каких-то малороссийских гетманов.., нужных ему [Шевченку] для большей верности кочубеевского костюма. После долгих поисков... отрыли мы какого-то старого чубатого господина и, окрестив его почему-то «Мазепой», торжественно приволокли в студию. Посещавшие Шевченка художники единогласно хвалили его работу, что приводило его в отличное расположение духа» (Б. Суханов-Подколзин, Воспоминание о Т. Г. Шевченко его случайного ученика, «Киевская старина», 1885, кн. II, стор. 233).http://gloria-ma.livejournal.com/205060.html

Комментариев нет:

Отправить комментарий